очний

-а, -е.

1) Прикм. до око I 1). || Стос. до хвороб очей та їх лікування.

••

О́чна діля́нка — парна ділянка обличчя, обмежена надорбітальним краєм лобної кістки та нижньоорбітальним краєм верхньої щелепи.

О́чна я́мка — заглиблення, в якому міститься очне яблуко; очна западина.

О́чне дно — внутрішня поверхня очного яблука, яка спостерігається при офтальмоскопії: диск зорового нерва, сітківка з центральною артерією і центральною веною та судинна оболонка.

О́чне я́блуко — кулясте тіло, що містить світлозаломний апарат ока і розгалуження зорового нерва.

О́чні хворо́би — захворювання очного яблука, повік, слізних органів і орбіти у людини і тварин.

2) Який відбувається за особистої зустрічі, за особистого спілкування; прот. заочний.

••

О́чна ста́вка — одночасний допит віч-на-віч двох або кількох осіб для перевірки показань і усунення суперечностей у них.

3) Признач. для навчання з систематичним відвідуванням занять, пов'язаний з ним; прот. заочний.